Фото без опису

Сьогодні, 13 липня 2023 року, в день загибелі Орловського Дмитра Станіславовича, вшануймо пам'ять Героя, який віддав життя за рідну землю та нашу свободу. Минає рік від дня його загибелі, але миру на Україні ще немає.

Дмитро Орловський народився 6 червня 1975 року в селі Люхча Рівненської області у багатодітній родині. Окрім Дмитра, батьки виховували ще трьох доньок – Оксану, Валентину, Людмилу і сина – Станіслава. Невдовзі родина переїхала в село Помоклі на Переяславщині.

В Помоклях Дмитро закінчив середню школу. У 1993 році Дмитро здобув військову професію зв’язківця та звання молодшого сержанта.

Працював у Помоклях на приватному підприємстві, був старшим охоронцем у відділі безпеки. Дмитро Станіславович дуже любив техніку, міг керувати будь яким видом транспорту, а також міг відремонтувати все, що здавалося б не підлягає ремонту. Дуже любив обробляти землю та сільське господарство.

У 2015 році Дмитра мобілізували в зону АТО. У найгарячіших точках він ніс службу півтора року. За цей час здобув друзів-побратимів, з якими підтримував тісний зв'язок до кінця життя. Додому повернувся з грамотами від керівництва та державними відзнаками – мав дві медалі «Учасник АТО», медаль «За участь в антитерористичній операції», «За жертовність і любов до України». Служив у Зайцевому Донецької області, був заступником командира мінометного взводу. Отримав серйозну травму руки.

Після повномасштабного вторгнення Дмитра мобілізували першого ж дня, 25 лютого 2022 року.

На посаді сержанта 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї бригади боєць Орловський Дмитро Станіславович охороняв важливий об’єкт у Києві, потім – кордони з Білоруссю. Наприкінці травня його бригаду скерували на Донеччину.

25 червня Дмитро був важко поранений. Вороги обстріляли будівлю, де жили військові. Побратими кажуть, що осколок наздогнав Дмитра, коли він біг до будинку. Пораненого бійця доправили до лікарні Мечникова у Дніпрі.  Десять днів він пробув у реанімації , а потім його перевезли до лікарні №2 у Вінниці, через декілька днів. Дмитра перевели до військового шпиталю.

 Поранення було дуже тяжке,  потрібен був нейрохірург. У госпіталі такого фахівця не було, тож вирішили переправити Дмитра гелікоптером до Львова. У день, коли планували транспортування, Дмитру стало гірше і поїздку відклали. 13 липня о 7:30 Дмитро Станіславович помер.

ОРЛОВСЬКОГО Дмитра Станіславовича – захисника-героя Переяславщини, який загинув, визволяючи Україну від російських окупантів, посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Указ (№642/2022) Президент України підписав 12 вересня 2022 року.

Увесь цей час родичі сумують за своїми близькими, ми вшановуємо пам’ять Героїв-земляків, схиляючи голови перед їхнім подвигом, які ціною свого життя відстоювали суверенітет нашої держави, а відійшовши у вічність, стали зразком мужності та патріотизму.

І наш обов’язок зробити все можливе, щоб жертва Орловського Дмитра та інших Героїв не була марною, щоб прапор України гордо майорів над вільною, мирною незалежною Державою.

Герої не вмирають, пам’ять про них живе вічно в наших серцях!

Слава Україні!

Героям Слава!