Залучення інвестицій в ОТГ

До базових законодавчих актів, які формують правову основу інституційного забезпечення інвестиційної діяльності в Україні, належать такі:

  • Конституція України;
  • Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
  • Закон України «Про Кабінет Міністрів України»;
  • Закон України «Про місцеві державні адміністрації»;
  • Закон України «Про інвестиційну діяльність»;
  • Закон України «Про інноваційну діяльність»;
  • Закон України «Про режим іноземного інвестування»;
  • Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»;
  • Закон України «Про державно-приватне партнерство»;
  • Закон України «Про концесію»;
  • Закон України «Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»;
  • Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»;
  • Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»;
  • Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері передачі технологій»;
  • Закон України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць»;

Конкурентоспроможність країни або регіону визначається двома головними факторами. По-перше – це наявний ресурсний та інвестиційний потенціал, та їх ефективне застосування, а подруге – це ефективна система державної підтримки для залучення інвестицій.

Чинна правова система України включає більше 100 законів та інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Серед них, перш за все, варто відзначити Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Про лізинг», Закон України «Про інноваційну діяльність», Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», які створюють правову основу для інвестиційної діяльності у країні. Базовим документом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України є Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Крім того, до ключових документів, які приймаються виключно на регіональному та місцевому рівнях, належать такі:

  • Стратегія розвитку області (міста, району);
  • Програма залучення інвестицій;
  • Програма соціально-економічного розвитку на відповідний рік. Крім того, приймаються розпорядження міського голови, голови РДА, рішення сесій відповідного рівня, які стосуються різних аспектів інвестиційного процесу з урахуванням особливостей конкретних адміністративно-територіальних одиниць.

Стратегія залучення інвестицій – це важливий документ для визначення пріоритетних завдань та напрямків діяльності із залучення ПІІ. Розробка Стратегії повинна починатись із розуміння того, які переваги регіон може запропонувати інвесторам, і як він виглядає у порівнянні з конкурентами.

Коли буде проведена оцінка конкурентоспроможності галузей і буде розроблений перелік галузей, які можуть виявитись привабливими для інвесторів, необхідно визначитись, на яких країнах потрібно зосередити маркетингові заходи.

Результатом стратегічного планування має бути деталізований документ, у якому подається опис того, «хто», «де» і «як» буде об’єктом заходів із залучення інвестицій. План має бути достатньо деталізованим та орієнтованим на майбутнє, щоб можна було спланувати діяльність щонайменше на перспективу у 3 роки.

Після завершення цих трьох років цей процес потрібно проводити заново і проводити переоцінку стратегії у зв’язку зі зміною умов у країні, конкурентними перевагами та світовими економічними тенденціями. Важливо пам’ятати, що розробка стратегії та її реалізація не обов’язково будуть чітко послідовним процесом. Такі заходи, як аудит регіону та визначення перспективних галузей, можуть проводитись одночасно. Розробка трирічної стратегії має потребувати не більше трьох місяців. Розглянемо більш детально вище наведені кроки для розробки Стратегії.

  1. Оцінка інвестиційних потреб та потенціалу регіону, проведення аудиту регіону:
  • Дослідження тенденцій ПІІ та зовнішніх факторів: глобальні та регіональні тенденції ПІІ показують, «хто», «де» і «чому» інвестує і допомагають визначити найбільш перспективні сфери.
  • Проведення SWOT-аналізу місцевості. Визначення сильних та слабких сторін, а також загроз і можливостей дає динамічну картину поточних та майбутніх недоліків та переваг місцевості з точки зору інвесторів.
  • Аналіз конкурентів: користуючись SWOT-аналізом місцевості, можна порівняти свій регіон із регіонами-конкурентами.
  1. Цілеспрямований пошук інвесторів за галузевою та за географічною ознакою, визначення перспективних груп інвесторів:
  • Розробка «довгого» переліку галузей. Первинний перелік має включати: галузі, які вже працюють у регіоні; галузі, які працюють у регіонах-конкурентах або ж у схожих регіонах; реалістичний «перелік побажань» щодо галузей, що викликають інтерес; галузі, в яких ПІІ є особливо важливими.
  • Аналіз характеристик галузевих секторів. Необхідно проаналізувати структуру кожної галузі, головних гравців та тенденції, щоб оцінити імовірність інвестицій та зрозуміти цілі інвесторів у процесі інвестування за кордоном.
  • Оцінка сумісності галузі із регіоном. Кожну галузь промисловості потрібно оцінити з точки зору її сумісності із цілями національного розвитку та особливостями місцевості. • Розробка «короткого» галузевого переліку. Оцінивши сумісність кожної галузі з точки зору місцевості, можна підготувати «короткий» перелік. Цей перелік має включати велику кількість галузей, але без розпорошення доступних ресурсів.
  • Вибір цільових країн-інвесторів.

Це необхідно для того, щоб із максимальною користю застосувати наявні рекламні можливості. Вибір країн буде обумовлюватись присутністю у цих країнах пріоритетних для регіону компаній (потенційних інвесторів) у пріоритетних для регіону галузях.

  1. Розробка маркетингового плану стратегії: Розробка документу, який має визначати:
  • перспективні країни-інвестори;
  • маркетингові методи для залучення інвестицій;
  • необхідні зміни в організаційній та штатній структурі, зміни у партнерських зв’язках; бюджет та фінансування на 3 роки.

Стратегія залучення інвестицій має розроблятись незалежно від того, які підходи застосовуються для її розробки. Розробка стратегії має принципове значення, оскільки дозволяє сконцентрувати обмежені ресурси саме у тих галузях, які можуть зацікавити імовірних інвесторів. Це збільшує шанси на успіх у сфері залучення ПІІ.

З метою індивідуального супроводження інвестора в Україні функціонує спеціальний сервіс InvestUkraine (https://ukraineinvest.com/), який є відокремленим підрозділом Держінвестпроекту України та працює за принципом «єдиного інвестиційного вікна».

За допомогою цього механізму інвестор може отримати інформаційні, аналітичні та юридичні послуги, підтримку для організації візитів, послуги підбору ділянок для інвестицій, допомогу у взаємодії з місцевою владою та постінвестиційну підтримку.

«Єдине вікно» – це:

  • спрощена система взаємодії інвесторів з органами державної та місцевої влади за посередництва єдиного органу державної виконавчої влади;
  • механізм особистого супроводження, надання якісних послуг та створення комфортних умов для стратегічних інвесторів, які планують інвестувати в економіку України;
  • найпростіший та найкоротший шлях від бізнес-плану до працюючого бізнесу.

Принцип «єдиного вікна» застосовується для супроводження інвесторів у багатьох країнах. Він відігравав особливу роль у тих країнах, які провели успішні структурні реформи. Зазвичай, для управління «єдиним вікном» створюються окремі державні організації, об’єднані у Всесвітню асоціацію агентств із залучення інвестицій (WAIPA).