Село Ташань – одне з найстаріших сіл Переяславщини. Розкопки, що проводилися біля села Добраничівка (за 1,5 км на Схід від Ташані) в 1953 та 1967 роках показали, що ця територія була заселена ранніми родовими племенами первісних людей близько 10 тисяч років тому.

Пізніше територію в районі нинішньої Ташані заселяли слов’янські племена. Родоплем’ям  ташанців були сіверці.

Велике значення в захисті Давньоруської держави від ворогів-кочівників відігравало місто Переяслав. А переяславські князі в свою чергу створили цілий ряд укріплень. Одним з них і було село Ташань, або як його тоді називали – Городище.

М.О. Максимович (етнограф, перший ректор Київського університету) в своїх працях про Ташань пише так: 

«В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай – Городище) з населенням близько півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань іще в минулому XVIII сторіччі називалося Городищем. Без сумніву, що це одно із давніх українських міст». Він датує виникнення Ташані другою половиною ХІ сторіччя.

Село Ташань він називає містечком Супоєвським, посилаючись на Іпат’євський літопис («Як Юрій Долгорукий узяв Переяслав»): «Сюди, до містечка Супоєвського, прибув Юрій в 1149 році і звідси повільно рухався до Переяслава на Ізяслав. Через річку Стряков і сільце – Кудково… Через це ж містечко Ташань, на мій погляд, в 1156 році втікала княгиня із Переяслава в Гамій до свого Ізяслава, що раніше туди пішов. Села Кудково тепер немає, але на мій погляд, це Строкова, по назві річки. А село Янцино, за яким Юрій стояв, наблизившись до Переяслава, існує і нині, називається Яненками малими, воно належало знаменитій княгині Янці (Янка Всеволодівна, Мономахова сестра) виходячи з цього можна з упевненістю сказати, що село Ташань виникло у другій половині ХІ сторіччя» (Максимович вивчав нашу місцевість на початку ХІХ сторіччя).

Не один раз Ташанське городище ділило свою долю з Переяславським князівством. Так в 1239 року воно було спустошене татаро-монголами. 1362 року наші землі були загарбані литовськими князями. 1482 року знову повністю спустошені татарами на чолі з Менглі-Гиреєм.

Не раз український народ піднімався на боротьбу проти своїх гнобителів. Не стояли осторонь цього і ташанці. Ось хоча б узяти велику битву 1630 року під Переяславом на Борисівському полі проти поляків під проводом Тараса Трясила.Ташанські козаки входили тоді до складу Яготинської сотні, а та в свою чергу до Переяславського полку. Отже беззаперечно, що ташанці брали участь у цій великій битві.

1170 року Катерина ІІ подарувала Ташань графу П.О. Румянцеву і за її наказом тут був побудований великий маєток. Звідси, зі своєї резиденції, Румянцев управляв усією Україною. Тут у 1796 році 10 грудня він і помер, а похоронений у Києві в Печерській Лаврі. Сюди на нараду до Румянцева у 1796 році приїздив великий російський полководець О.В.Суворов.

Пізніше Ташань стала власністю князя М.П.Голіцина, а з 1870 року це власність князя К.О. Горчакова.

З середини ХVІІІ століття Ташань переходить до рук іншого князя (є версія, що він виграв Ташань у карти) Горчакова Констянтина Олександровича. За часів князя в парку було створено 3 ставки, береги яких були укріплені каменем. У 1920 році (досить несприятливий період для садиб, палаців і церков) Палац і службові приміщення були знищені, а парк перетворився на ліс.

У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп.

Нині село являє собою сучасний тип Українського селища: радянське колективне господарство, що всіляко підтримують, а воно розпадається, схильність до все більшого зростання людей похилого віку (люди старіють, молодь не зостається), зменшення кількості першокласників тощо. Але все ж ми не втрачаємо надії, що колись село відродиться і на його вулицях завжди буде людно.

Багато цікавого можна довідатись і про Ташань, і про інші села нашого району. Адже Переяславщина – один з найбагатших районів України на різноманітні історичні пам’ятки. Зараз доступ до архівних джерел набагато легший, ніж за радянських часів. Я думаю, що кожному вчителю історії хочеться заглянути у сиву давнину, відшукати щось цікаве про рідний край і розповісти про це своїм учням.

Ташанська школа вже відмітила 130-річчя свого відкриття. Це одна з найстаріших шкіл нашого району. Хочеться сподіватись, що ці дати не будуть обійдені увагою як місцевої влади, так і школи.

Ташанський парк

Ташанський парк площею 144 га - пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Садибу в Ташані заклав в 1775 р генерал-фельдмаршал, граф П. Румянцев-Задунайський, призначений Катерини II генерал-губернатором України. Замок-палац Румянцева був розташований на базарній площі, де раніше була військова фортеця. Великий ландшафтний парк був закладений ним на основі ділянки стародавнього дубового лісу. Помер граф на самоті саме в Ташані. Онук графа Н. Голіцин розширив парк і побудував у ньому будинок з червоного дерева. При ньому насадження парку поповнилися такими деревами та чагарниками, як граб, сосна Веймутова, модрина європейська, берест, ясен, ялівець звичайний. Останній господар Ташані князь К. Горчаков в 1901-03 рр. доповнив парк системою з трьох ставків, в яких раніше вирощували рибу. Зараз тільки один ставок з острівцем виглядає привабливо. На острові і по берегах його ростуть канадський клен і ялина срібляста. Подекуди можна зустріти вогнища каштанів, кленів та самшиту. На Чмировій горі, яка була місцем прийому та розваг для гостей, знаходиться єдиний пірамідний дуб, а зовсім поруч розташований колодязь, виритий Горчаковим в 1901 р.