ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ВИПОВЗЬКОГО СТАРОСТИНСЬКОГО ОКРУГУ (с. Виповзки, с. Шевченкове) № 1 

Посаду старости займає Литун Віктор Михайлович

Там  де зараз розташоване село Виповзки, колись протікала річка  Сувгиря , яка поступово висохла і перетворилась в болото. По берегах цієї річки і утворилися перші поселення людей, які поступово збільшувалися і виросли в село. Люди, населялися на берегах, займалися рибальством, освоювали землі. З заходу на південний схід по мимо нашого села прокладений бруковий шлях, який називався Лубенський шлях (бо він ішов на Лубни). Колись в війну з кочовиками половцями, які наступали з чорноморських степів, в війну з поляками за цілість і незалежність України під керівництвом Богдана Хмельницького в війну з шведами - це була основна комунікаційна лінія , по якій рухалися козаки України, боєприпаси, продукти харчування.

На захід від Виповзок розташований великий штучний вал, зроблений руками козаків України, як бойове укріплення в боротьбі з половцями. Цей вал тягнувся на південний захід до Дніпра. За стінами цього валу знаходилися козаки, на Південно - східній стороні половці.

На схід від Виповзок знаходилася річка Супій . Клімат на території Виповзок помірно - континентальний. Середня річна температура січня - 25 С середня температура липня +25С. Опадів в середньому на рік випадає 200-250 мм. Село Виповзки розташоване в нижній рівнині, яка з заходу переходить в підвищене пасмо, та тягнеться з південного заходу на південний схід.

Але поступово в міру розташування села, почало змінюватися, люди почали виходити з болотної низовини на підвищену рівнину на захід, В західній частині села землі більш родючіші (чорноземи), а в болотній низовині - солонці.

А тому в 1947 році колгоспники вибралися з болота в підвищену рівнину на захід. Цю можливість переселення дала селянам-колгоспникам лише радянська влада та колгоспна система господарства.

Грунти земель Виповзок в основному чорноземи, сприятливі для вирощування різних видів зернових культур, а  також трапляються солонці - це грунти мало родючі яких налічується 5-6%.

На землі Виповзок родять також фруктові дерева, а тому за радянської влади колгоспники насадили фруктові сади, а зараз все село утонуло в зелені садів.

В 1929 році селяни організували колгосп в центрі села на садибі у великого богатиря сільського пана Крем'ямського.

Назва села та його стан до революції 1917 року

 

В другій половині XVII сторіччя біля Великих Лук оселився селяни  по

прізвиську Виповзк. Від цього й пішла назва села Виповзки.

Потім почали заселятися козаки, перший був козак Чепіга Гаврило. Далі почали переселятися козаки Нестеренки та Кочубеї, так зростало село. Не самі козаки поселилися, а були й тутешні жителі, які належали пану Гурлаку, якого маєток теж був тут.

Частина бідних селян були при дворовими, зокрема такі,  як Бражники жили при дворі.

Товмачі жили окремо і платили панові оброк , але бідні селяни терпіли експлуатацію не тільки від пана,  а й від своїх односельців-багатіїв.

Найбагатший селянин був Чепіга Микита Павлович, який мав 60 десятин землі, Браїло Арсей,  Який мав 40 десятин землі.

Тяжка  праця  була у бідних селян , особливо погано ставилися до селян пани ,  коли ті працювали  , а пани  їх не  харчували. Селяни не могли держать худобу , бо ніде було пасти, а пани не дозволяли пасти на їхніх землях.

До революції в селі було понад 300 дворів і нараховувалося 2500 чоловік.

Село Виповзки було Помокельської волості. В селі управляв старшина Чепіга Олександр та писар Хмельницький Арсей Іванович. Про селян вони не дбали,  а тільки самі наживались. Придбали самі собі чималі ділянки землі, в селі жили переважно українці, був один росіянин та ще три єврейські сім’ї, що жили за селом та були багаті, мали великі ділянки землі самі вони не працювали , ходили до них на роботу селяни з Виповзок.

В селі була одна школа,  в якій навчалися до 70 дітей, діти вчилися переважно заможних селян. Було лише три класи вчителів було два. Учителями були Крем’янські та попова донька  Рибак.

Це були вихідці з духовенства. В школі навчали російською мовою.

 

                           Господарювання  німців у селі

Більшовики стали посилено готуватися до повстання, тобто до повстання

буржуазії по всій країні, а також і по нашому селі. Жовтнева Соціалістична революція,

розбила капіталізм, відняла у буржуазії засоби виробництва і перетворила фабрики, заводи, землю, залізниці, банки у власність усього народу, в суспільну власність.

Вона встановила диктатуру пролетаріату і передала керівникам робітничого класу, зробивши його пануючим класом.

В період революції була створена Центральна Рада з (куркулів) буржуазії в Києві, яка запросила для скріплення своєї влади німців. Вони були розіслані по всіх районах, а також селах, які жорстоко розправлялися з робітниками та селянами. По селах німці зв’язувались з куркулями і грабували, і вбивали селян. Наведемо приклад знущання німців з сім'ї Жолудя Василя: В селі Виповзки  влада належала також куркулям, а старшиною був Чепіга. В цей період селяни організували партизанські загони. Найвидатнішими партизанами нашого села були: Чепіга Антон Іванович, Кириченко Панас Іванович, Малюк Костів, Нестеренко Прокіп.

Куркулі разом з бандою Петлюри жорстоко розправилися з цими партизанами. Весною 1921 року,  їх вивели на окраїну села посеред вигону о 21 годині ночі розстріляли. Кращі товариші їх похоронили і на місці де загинули поставили пам’ятник.

Кожний рік на революційні свята демонстраціями учнів та колгоспників відвідували могилу загиблих партизанів від німецької та куркулятської руки. Віддаємо наспів , як борцям за створення радянської влади на селі.

Після скинення буржуазії з влади, вона  перейшла до рук селянської бідноти. В нашому селі також відбулися зміни Куркулів скинули і біднота вже обрала свого керівника Чучмана Уліяна, який загинув від бандитів і куркулів.

Пізніше створили комнезам, головою якого був Кривоніс Іван.

 

Село після Революції 1917 рік

       Докорінно змінилося обличчя села після Великої Жовтневої Революції.

У 1929 році бідняки і середняцькі бідні господарства хвилею рушили в колгоспи . Куркулі почали чинити шалений опір організації колгоспів,але партія більшовиків  разом з передовими людьми села, допомогли селянству зломити куркульський опір і знищить куркулів.

Першим вступив в колгосп селянин бідняк Гострено Прокіп Опанасович.  Потім став один колгосп „ Червоний Жовтень ”. Колгосп „ Червоний Жовтень ” ріс міцнів і став щасливим кроком прямувати до щасливого заможного життя. Селяни почали більше засівати поля, збирали більше хліба. На полях працювали трактори ,  комбайни, жниварки,  молотарки. Колгосп мав велику рогату худобу в достатні кількості , овечки, гуси і кури.

       Велика Вітчизняна війна 1941-1945  роки

ї  Наш  Радянський союз був проти війни і весь час боровся за мир. Наш уряд склав договір про ненапад. Фашисти побачили розклад нашої держави, вони зосередили велику армію біля кордону і напали на СРСР.

       Це було влітку 1941 року. Були теплі сонячні дні ,  все зеленіло і співало на полях і садках. Вороги вдерлися в нашу країну, заливши її кров’ю. Всі хто міг тримати зброю в руках пішли на захист своєї Батьківщини. У сільському господарстві всю роботу,  яку виконували чоловіки у війну ,  замістили жінки та дівчата.

       20 вересня 1941 року на наше село насунула чорна хмара. Все в селі завмерло, тільки чути було стогони та крик.

 Німці почали господарювати з першого ж дня. Школу,клуб,сільську раду, контори, дитячі ясла перетворили на прохідний двір.

          Було примусово вивезено 50 чоловік  молоді в Німеччину на каторжні роботи.

Коли ворог став господарювати у нашому селі , люди села Виповзки вибрали старостів села Туравського та Вакуленка головою громадського господарства. Люди знали, що вони будуть робити таємно на користь Батьківщини і шкодити ворогові, вони намагалися затримати ворога не дати змоги йти дальше просуватися, але ворог це замітив і їх було знищено.

    Культура в селі за часи панування дуже занепала. Один учитель учив лише 4 класи. Приймалися діти до школи 7-8-9 років, а тім кому було 10 років у школу не пускали, а заставляли ходить на роботу. Та й в таку школу діти не хотіли ходити.

Колгоспники газет не передплачували, клуб не працював, молодь, що й знала що тільки ховатися від німців, але не довго панували німці на Україні.

      18 вересня 1943 року Радянська армія розгромила ворога і вигнала із нашого села.

Сповнені радості і вдячності за визволення села, трудящі швидко відбудували село і колгосп „ Червоний Жовтень".

 

Визволення села Виповзки

 

     Закінчився період чорної реакції німецьких орд на Україні, які по хижацькому

знищували все народне добро. Наша армія звільнила наш район від німецьких окупантів і дала можливість повернутись нашим воякам до відбудови всього зруйнованого. Не дивлячись на те,  що німецькі варвари пограбували добро і забрали багато людей нашого села в Німеччину на каторгу.

       З перших же днів почали відбудовувати зруйновані стайні, поширювати посівну площу, розвивати  тваринництво з тим, щоб дати фронту продукти  харчування для успішного завершення війни.

        Наш уряд всі сили приділив на те, щоб допомогти колгоспникам відбудувати колгоспи і розширювати посівні площі, відроджувати культуру і освіту на селі. На колгоспних ланках з’явилися трактори, сівалки, жниварки, молотарки і комбайни. З перших же днів відкрили семирічну школу, де діти села почали навчатися, почав працювати клуб і бібліотека при школі. Це все говорить про те, що культура на селі почала відновлюватись.

     Частина чоловіків, які можуть тримати зброю у руках, пішли на фронт добивати німецькі полки, а жінки й старики залишилися на місці працювати на відбудові нашого господарства і постачати фронт всім необхідним. Ці люди своєю відданою працею забезпечили постачання фронту і цим самим допомогли у перемозі нашій армії у перемозі  у розгромлення ворога.

     Побачивши відважність загальній справі й чесну працю в тилу, наш уряд нагородив медалями „ за доблесну працю Вітчизняної війни ” 41-45років, 10 особам.

     Після закінчення Вітчизняної війни воїни  Радянської Армії повернулися в своє рідне село і взялися за мирну працю на колгоспних полях  .

    Посівна площа з кожним роком розширювалася. Всієї орної землі було 1080га. В 1946 році посівна площа зросла до 866 га, а в 1941 році до 941га. Велика рогата худоба зросла в 1947 році - 158 штук, коней - 60 штук, свиней -104 штук, овець - 21 штук, птахів до 567 штук.

    В 1946 році трапилося нещастя - посуха й недород , людям прийшлося пережити великі труднощі, але наш уряд і особисто Сталін подали велику допомогу, наш колгосп одержав суду  248ц.

     В 1947 році наш колгосп взяв великий урожай проса, ячменю, вівса. Ланки одержують додаткове оплату проса Чепіги Насті Петрівни, Канавця Пріськи, Канавця Зіньки, Гнатенко Пріськи, по 90-100кг кожна колгоспниця.

   Багато колгоспників прославили своєю відданою працею Прохорович Дмитро  509 трудоднів , Хмельницький Михайло 373 трудоднів, Вакуленко Наталка 333 трудоднів, Сіропіл Тимофій 317 трудоднів. Канавець Зінька 286 трудоднів, Чепіга Федір Андрійович 292 трудоднів і ряд інших колгоспників, які чесно і віддано працюють і хочуть  своєю працею зробити колгосп ще багатшим, ще заможнішим.


Площа населеного пункту становить 354,4 га. Населення  села налічує - 505 осіб. Всього у селі 7 вулиць, з них з твердим покриттям - 6, кількість домогосподарств - 253; будинків - 251 ,їх загальна площа 2492  кв. м. з них 226 опалюється природним газом, мають водопостачання 5 будинків, телефонний зв’язок - 2. Відстань до райцентру - 15 км.

У приватній власності населення утримується 182 голів ВРХ, в тому числі 147 корів. Заготівлю молока в особистих селянських господарствах здійснює Переяслав - Хм. ЗАТ «Молпродукт», ЗАТ «Галактон», Золотоніський маслосирзавод.

25 вересня 1990 року рішенням Київської обласної ради утворено Виповзьку сільську раду з центром у селі  Виповзки . Нині сільським головою працює Бейчук Микола Степанович .

21 лютого 1987 року у Виповзках утворено колгоспом ім. XXVII з’їзду КПРС. Головою правління обрано Віктора Ларіоновича Глобу . За час, коли він очолював господарство,( 1987-2002) село газифіковано, побудовано дороги з твердим покриттям, у господарстві споруджено нові стайні , критий тік, комори, гараж для автомобілів, КЗС.

З 1988 року з метою розвитку села для молодих спеціалістів почали будувати будинки на пільгових умовах.

На території Виповзької сільської ради діє Виповзьке Навчально - Виховне Об’єднання «ЗОШ 1- ІІ ступенів школа - ДНЗ», в якому навчаються 47 учнів, виховується у дитячому садочку 15 дітей та працює 24 працівників.

У селі працюють сільська та шкільна бібліотеки.

На території села діє Фельдшерсько - акушерський пункт та поштове відділення зв’язку.

  Пожвавилась робота сільського клубу, активно працює жіночий вокальний ансамбль «Берегиня».

  На території села діє Українська Православна церква Київського Патріархату Ієрей Микола Бейчук, яка  збудована у 2012 році .

 Добре налагоджено торгівельне обслуговування села, яке здійснюю приватні підприємці : Міхно О.М., Єфіменко Г.В., Корнієнко Н.В. В магазинах широкий вибір продуктових, промислових та господарчих товарів. Щочетверга функціонує сільський ринок.

З 2006 року повністю відновлено вуличне освітлення села, за використану електроенергію розраховується ПП «Земля Переяславщини».

   На території села діють такі підприємства: ПП «Земля Переяславщини» ,ВПС ТОВ « Родень », одноосібники, які орендують земельні паї жителів села і здійснюють виробничу сільськогосподарську діяльність на території села; ПП Єдіна К.А. здійснює переробку соняшникового насіння та реалізує олію і макуху;

   Транспортне обслуговування здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності на маршрутах: « Дениси - Київ», «Чопилки - Київ», «Чопилки - Переяслав - Хмельницький», «Переяслав - Хмельницький - Пологи - Вергуни», «Переяслав - Хмельницький - Яготин».

 

 Герб с. Виповзки створено на знак великої і щирої любові всіх мешканців до своєї рідної землі, на знак вічної пам’яті про тих, хто жив і працював на ній, захищав її у роки лихоліття, хто помер від голоду, піднімав з руїн Україну - неньку та відроджував рідне село.

          Герб виконано у формі щита, який символізує воїнську доблесть. Синій колір щита є символом щирості, відданості, честі, чистого неба, води, миру, взаєморозуміння.

В центрі герба розміщено сонце, що символізує життя на землі. На фоні небесного світила зображена церква, яка є символом духовного відродження . Щит зліва і справа обрамляють колоски пшениці, які символізують життя та добробут. Внизу знаходяться кетяги калини, які уособлюють красу природи рідного краю. Кольорова гама доповнена зеленим кольором, який є символом народження, багатства, шляхетності, життя. Щит увінчує червона стрічка з написом «Виповзки».

 

 Прапор с. Виповзки - це прямокутне полотнище, що складається з трьох смуг, дві з яких жовтого кольору зверху та знизу та синьої посередині. Жовтий колір - колір сонця, що символізує вічне життя, світло, тепло, безкраї пшеничні поля, які дають життя та добробут людині. Синій колір символізує щирість, вірність, відданість, честь, шляхетність, духовність, чисте небо та воду, бездоганність,молодість, життєвий  ріст. Синій та жовтий кольори – це кольори прапору українського козацтва кінця XVII- початку XVIII ст.

 

Шевче́нкове — село в Україні, в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Населення становить 452 особи.

Село засноване у 1920-х роках.