Сьогодні минає два роки з дня, як перестало битися серце Яроша Владислава Павловича — воїна, учасника бойових дій, гідного сина України.
Владислав Павлович народився 27 червня 1977 року в селі Ташань Бориспільського району Київської області, де проживав більшу частину свого життя. Зростав у працьовитій родині: мама – Ярош Надія Петрівна, працювала на фермі, батько – Ярош Павло Григорович, обіймав керівні посади. Разом із молодшою сестрою Вікторією вони були виховані в любові до праці, повазі до людей та рідної землі.
Навчався у Ташанській загальноосвітній школі. Після її закінчення вступив до Васильківського льотного училища, однак через стан здоров’я не зміг завершити навчання.
У мирному житті працював оператором лінії консервного цеху в ТОВ «Агроекопродукт», де зарекомендував себе дисциплінованим і сумлінним працівником. Пізніше працював менеджером з персоналу в ТОВ «Перший український експортний центр», де проявив себе як відповідальний та кваліфікований спеціаліст.
1 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А2943 у званні старшого солдата. Брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час військової агресії російської федерації проти України. Виконував бойові завдання на території Запорізької та Донецької областей, зокрема у Краматорському районі та Лиманській міській територіальній громаді. Серед побратимів мав позивний «Бес».
Його життя обірвалося 11 квітня 2024 року  у віці 46 років. Світла пам’ять про нього залишиться назавжди в серцях тих, хто його знав, служив разом із ним, і всіх, хто шанує кожного, хто став на захист України.
Похований Захисник у рідному селі Ташань Бориспільського району Київської області.
Схиляємо голови у глибокій скорботі та вшановуємо пам’ять нашого земляка.
          Його мужність, відданість Україні та любов до рідної землі назавжди залишаться в наших серцях.
          Вічна пам’ять і слава Герою України!

Фото без опису