Забезпечення належного захисту трудових прав неповнолітніх є одним із ключових завдань державної політики у сфері охорони праці та зайнятості. Праця молоді має особливий правовий статус, який передбачає як додаткові гарантії, так і суттєві обмеження, встановлені з метою збереження здоров’я та забезпечення умов для навчання й гармонійного розвитку.
      Чинним законодавством України передбачені спеціальні умови щодо використання праці неповнолітніх.
       У статті 32 Цивільного кодексу України (ЦКУ) зазначено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність.
      Неповнолітня особа вчиняє правочини (крім правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою статті 32 ЦКУ) за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
      Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років (стаття 188 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
     Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу неповнолітні, котрі досягли 15 років.  Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, допускається працевлаштування учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, котрі досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також слід зазначити, що праця осіб, молодших 14 років, взагалі не може застосовуватись за жодних умов.
    Сторонами у процесі надання згоди на працевлаштування неповнолітнього виступають сам неповнолітній, його батьки або законні представники, роботодавець, а також, у певних випадках, органи опіки та піклування.
    Процес підготовки надання згоди на працевлаштування неповнолітнього вимагає ретельного вивчення умов майбутньої роботи та консультацій з роботодавцем для забезпечення повного розуміння прав та обов’язків усіх сторін.
    Якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів (стаття 245 Сімейного кодексу України).
    Зазначене дає підстави для висновку, що у разі влаштування дитини до закладів інституційного догляду та виховання, наприклад, школи-інтернати (різних типів), навчально-реабілітаційні центри та навчально-виховні комплекси з відділеннями цілодобового перебування, саме адміністрація таких закладів, на яку покладено функції опікуна та піклувальника, надає дозвіл на укладення трудового договору неповнолітніми віком до 16 років.
   Органу опіки та піклування, який надає згоду на працевлаштування неповнолітнього до конкретного роботодавця, слід попередньо переконатися, що такий роботодавець усвідомлює особливості трудового законодавства щодо роботи неповнолітніх та зможе забезпечити належні умови їх праці.

    Слід враховувати, що відповідно до статті 187 КЗпП України неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що вони повинні прийматися на роботу лише після попереднього медичного огляду (стаття 191 КЗпП України). Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд (щороку до досягнення ними 21 року).
    Кожна установа, організація та підприємство повинні вести спеціальний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження (стаття 189 КЗпП України).
    Розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю (стаття 199 КЗпП України).
    Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу:
особам від 16 до 18 років - до 36 годин на тиждень (включно);
особам від 15 до 16 років - до 24 годин на тиждень (включно);
учні віком від 14 до 15 років, котрі працюють під час канікул, можуть працювати не більше 24 години на тиждень.
   Для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (стаття 195 КЗпП України, стаття 10 Закону «Про відпустки»).
      Заборонено залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (статті 55, 63, 192 КЗпП України, стаття 11 Закону «Про охорону праці»).
     Забороняється застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (стаття 190 КЗпП України, стаття 11 «Про охорону праці»).
     Не дозволяється залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (стаття 190 КЗпП України, стаття 11 Закону «Про охорону праці»).
     Згідно Конституції України, використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується Законом (статті 43 та 52)